jbuket


Євген БУКЕТ / Yevhen Bukiet / Eugene Bouquet

Публікації


Подорож до міста свободи й надії. Частина 2
jbuket

Подорож до міста свободи й надії. Частина 1
jbuket

«Вікі любить Землю»: підсумки і перспективи
jbuket

Вікі любить Землю (англ. Wiki Loves Earth) — фотоконкурс пам’яток природи. Його учасники фотографують об’єкти природно-заповідного фонду і завантажують їх на Вікісховище — сервер зберігання мультимедійних файлів для оформлення статей інтернет-енциклопедії Вікіпедії. Мета заходу — накопичення фотографій пам’яток природи та об’єктів природно-заповідного фонду на умовах вільних ліцензій і сприяння охороні навколишнього природного середовища. У конкурсі дві номінації: за найкращу фотографію за вибором журі і за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток.

Цього року фотоконкурс “Вікі любить Землю” з 1 до 31 травня проводиться у 25 країнах. А вперше він відбувся 2013-го в Україні силами громадської організації “Вікімедіа Україна” з ініціативи краєзнавця і журналіста Євгена Букета.

— Євгене Васильовичу, розкажіть, як і коли виникла ідея провести такий конкурс?

— Необхідність започаткування фотоконкурсу краєвидів уперше прозвучала на Берлінській конференції керівників відділень Фонду Вікімедіа (29.03—2.04. 2012) під час обговорення ймовірних спільних проектів між представниками ГО “Вікімедіа Україна” (виконавчий директор — Юрій Пероганич, голова правління — Євген Букет) і НП “Вікімедіа РУ” (директор — Владімір Медейко, виконавчий директор — Станіслав Козловський). Звіт про цю конференцію був опублікований в одному з квітневих чисел 2012 року газети “Слова Просвіти”. Станіслав Козловський тоді висловив пропозицію поширити концепцію та інструментарій міжнародного фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки”, досвід проведення якого вже мали російські редактори Вікіпедії, на краєвиди, природу, а я запропонував назву такого конкурсу — “Вікі любить Землю”. Під час обговорення виникла ідея фотографувати заповідні об’єкти і території, щоб мати можливість якось систематизувати отриманий матеріал.

Проте перший досвід проведення таких великих заходів ми отримали тільки у вересні 2012 року, коли “Вікімедіа Україна” вперше провела фотоконкурс історичних пам’яток та об’єктів культурної спадщини “Вікі любить пам’ятки”. Конкурс мав великий резонанс в Україні, був успішним. За кількістю завантажених зображень Україна 2012 року посіла четверте місце серед 36 країн-учасниць.

А торік наша країна в конкурсі “Вікі любить пам’ятки” стала абсолютним переможцем, отримавши перше місце в світі за кількістю завантажених фотографій і перше місце в номінації за найкраще фото. Таким стала світлина Святогірської лаври Костянтина Брижниченка.

— Чому саме “Вікімедіа Україна” під Вашим керівництвом, а не російське представництво Фонду вирішило розпочинати цей новий проект?

— Маючи певний досвід у реалізації такого проекту, оцінивши власні можливості та потенціал організації, ми продовжили обговорення концепції фотоконкурсу “Вікі любить Землю” на вікіконференції в Белграді (13—14. 10. 2012), де на підсумковому засіданні я та мій колега з України Віктор Семенюк оголосили про намір провести 2013 року в Україні фотоконкурс пам’яток природи “Вікі любить Землю”. Росіяни відмовилися тоді нас підтримати, нині шкодують.

— Як відбувався процес підготовки до проведення першого фотоконкурсу “Вікі любить Землю”?

— 26 січня 2013 року Правління ГО “Вікімедіа Україна” ухвалило Рішення №5/2013 щодо проведення конкурсу “Вікі любить Землю” і призначило мене керівником оргкомітету. А вже 30 січня 2013 року я презентував його концепцію на прес-конференції “9 років українській Вікіпедії: досягнення та успіхи”, що відбулася в інформаційному агентстві Regionews. 13 лютого прес-реліз про початок підготовки до проведення конкурсу було розміщено на блозі Фонду Вікімедіа, тож від початку за процесом спостерігали в багатьох країнах.

У ході підготовки до конкурсу оргкомітет сформував перелік із 7384 об’єктів природно-заповідного фонду України. В Україні це був перший повний перелік заповідних об’єктів, що потрапив до вільного доступу всіх користувачів Інтернету, а сам конкурс, за висловом заступника голови Національного екологічного центру України Олексія Василюка, це — “перша в історії України база фотографій природно-заповідних територій”. До речі, саме Олексій Василюк посприяв нам у “напівлегальному” отриманні від Міністерства екології України списків природоохоронних об’єктів, які ми одразу перевели в електронний формат і розмістили у вільному доступі на сторінках Вікіпедії. Подейкують, що серед чиновників Януковича через це був переполох. Але справу вже було зроблено — повний перелік заповідних територій та об’єктів України вперше став надбанням громадськості.

— Які підсумки конкурсу?

— Уперше конкурс “Вікі любить Землю” був проведений із 15 квітня до 15 травня 2013го в Україні громадською організацією “Вікімедіа Україна”. Його інформаційним партнером був тижневик “Слово Просвіти”, а Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка тоді нагородило його переможців книжками.

У конкурсі 2013 року взяли участь 365 осіб, завантаживши у Вікісховище 11736 фотографій 1104 об’єктів ПЗФ. Успіх проведеного в Україні конкурсу викликав інтерес серед вікімедійців інших країн на найбільшій світовій конференції редакторів Вікіпедії “Вікіманія-2013”, що відбувалася в Гонконзі. Там “Вікі любить Землю” отримав друге місце у сесії “Найкрутіші проекти відділів ФВМ”.

— Який результат міжнародного визнання Ваших ідей?

— 2014 року впродовж травня—серпня конкурс відбувся у 16 країнах: Австрії, Азербайджані, Алжирі, Андоррі, Бразилії, Вірменії, Гані, Естонії, Індії, Іспанії, Македонії, Непалі, Нідерландах, Німеччині, Сербії і Україні. Всього завантажено понад 71 тисяча світлин. Найбільше — з Німеччини (14441), Македонії (12711) і України (12021).

— Розкажіть детальніше про успіхи України в минулорічному конкурсі.

— В українській частині конкурсу з 1 до 31 травня взяли участь 416 осіб, які завантажили у Вікісховище 12 089 світлин 1324 об’єктів ПЗФ. Церемонія нагородження відбулася 12 липня 2014-го в “Золотих воротах” у Києві.

Переможців першого міжнародного фотоконкурсу “Вікі любить Землю” оголосили 12 грудня 2014 року. Перше місце на конкурсі здобула також світлина з України — вид на Карпатський національний природний парк із Говерли (автор: Дмитро Балховітін).

Координацію міжнародного конкурсу “Вікі любить Землю” і 2014, і 2015 року здійснюють волонтери з громадської організації “Вікімедіа Україна”, а я долучаюся до роботи українського оргкомітету.

— Цьогорічний конкурс наближається до завершення. Чи можна говорити про перші результати?

— Цього року, як і торік, фотоконкурс “Вікі любить Землю” міжнародний. З 1 до 31 травня його проводять 25 країн: Австрія, Алжир, Андорра і Каталонія (Іспанія), Азербайджан, Бразилія, Естонія, Франція, Македонія, Марокко, Німеччина, Непал, Пакистан, Польща, Португалія, Палестина, Ірак, Росія, Іспанія, Сирія, Туніс, Таїланд, Уругвай, Україна, Швейцарія, Ліван. А в червні відбудеться в Сербії. Те, що до конкурсу долучаються нові країни, може свідчити про значний потенціал проекту в довгостроковій перспективі.

В Україні цьогоріч значну увагу приділено пам’яткам, які за два роки ще не були сфотографовані. Для них навіть є окрема номінація “Освітлинимо безсвітлинні”. Цікаво від початку травня спостерігати за змаганнями України й Росії в кількісних показниках. Наразі українці росіян випереджають. Паралельно із фотоконкурсом також відбувається конкурс із написання статей “Пам’ятки природи у Вікіпедії”. А нещодавно свою першу статтю у вільній інтернет-енциклопедії створив віце-прем’єр міністр — міністр культури України В’ячеслав Кириленко. Також він ініціює в найближчому майбутньому проведення вікіконкурсу “Пам’ятки українського Криму”.

Одним із досягнень нашої довгострокової співпраці з редакторами Вікіпедії з Росії — некомерційним партнерством “Вікімедіа РУ” є те, що пам’ятки Криму і 2014-го, і 2015 року не беруть участі в російській частині обох міжнародних фотоконкурсів — і “Вікі любить пам’ятки”, і “Вікі любить Землю”. Це природно, адже ця організація є офіційним представництвом Фонду Вікімедіа, центральний офіс якого в Каліфорнії, а директор “Вікімедіа РУ” Владімір Медейко 2013 року на кілька днів приїздив на Київський Майдан…

Спілкувалася

Леся САМІЙЛЕНКО

Джерело: Слово Просвіти. – 2015. – 28 травня – 3 червня. – ч. 21 (813). – С. 13.

"Шпилясті кобзарі": Гурт, бандура і ...рок-н-рол
jbuket

«Вікі любить пам’ятки» − Україна тримає першість!
jbuket
Євген Букет
2014 року втретє в Україні був проведений національний етап міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Цей конкурс − чудова нагода пізнати через об’єктив фотокамери красу нашої рідної країни, а також інших держав світу. І саме цього року Україна досягла в ньому найвизначніших для себе результатів, незважаючи на всі буремні події, що супроводжували нас.
На конкурс було завантажено понад 47 тисяч фотографій з України, що є першим місцем за кількістю конкурсних світлин серед 41 країни-учасниці міжнародного конкурсу. На фотографіях зображено понад 14 тисяч пам'яток України зі списку, який був створений волонтерами 2012 року, а 2014-го розширений до понад 70 тис. елементів. І нарешті, − фотографія із зображенням Святогірського монастиря (Донецька область, Україна), зроблена Костянтином Брижниченком, отримала головний приз міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».
Такого результату, переконаний, неможливо було б досягти без кількарічної копіткої праці редакторів української мовної версії вільної інтернет-енциклопедії Вікіпедії. А найбільш трудомісткою частиною організації конкурсу була і залишається підготовка конкурсних списків. Адже, як відомо, в Україні відсутній єдиний реєстр пам’яток. Міністерство культури не володіє повною інформацією, обласні та районні управління і відділи часто теж не мають готових списків, а деякі навіть вважають, що ця інформація є службовою. Тож ще 2012 року, коли було зібрано до переліку перші 40 тисяч пам’яток, стало очевидним, що українські вікіпедисти створили перший систематизований загальнодоступний реєстр українських пам’яток часів незалежності.
Робота над його доповненням і уточненням не припиняється й досі, адже за даними Держкомстатистики в нашій країні збереглося 152 тис. пам’яток, проте лише близько 5 тисяч із них потрапили до нового державного реєстру, тоді як стосовно інших понад 140 тисяч закон припускає двояке трактування. Тож нерідко такі пам’ятки стають жертвами різного ґатунку «ділків», які у прямому сенсі нищать наше національне надбання. А держава, яка найперша мала б ними опікуватися, часто ігнорує проблему.
Один із дієвих способів порятунку пам’яток − поширення інформації про них, зокрема і завдяки розміщенню у Вікіпедії, яку щодня переглядають понад 2,5 млн користувачів лише з України. Тож зрозуміло, чому лейтмотивом української частини міжнародної ініціативи, яка об’єднала професійних фотографів і аматорів з багатьох куточків країни, стала теза, залишена в коментарі під однією з публікацій на офіційному сайті конкурсу: «Давайте збережемо наші пам’ятки хоча б на фото, доки їх остаточно не знищили». Гірко… Але такі, на жаль, наші реалії. Щороку пам’ятки руйнуються. Із останніх прикладів: стіни Софії Київської та замку в Меджибожі. Особливе занепокоєння викликає доля тих пам’яток, які знаходяться на окупованих терористами територіях. Зокрема, пам’ятка національного значення – меморіальний комплекс Савур-Могила, що увічнював подвиг радянських воїнів – визволителів Донбасу, тепер ущент зруйнований «новоросійськими» загарбниками...
Завжди і всюди, коли держава не справляється з якимись зі своїх обов’язків, ініціативу бере на себе громадськість. Приємно, що у конкурсі, організованому і проведеному громадською організацією «Вікімедіа Україна», представлені всі наші терени: від Закарпаття до Луганщини, від Чернігівщини до Севастополя; на світлинах можна побачити і великі, і маленькі міста, і давні археологічні пам’ятки, і пам’ятки новітньої історії.
Цікаво, що тематичне порівняння пам’яток Львівщини і Донеччини виявляє разючий контраст – якщо пам’ятки Львівщини приблизно на 70 відсотків пов’язані з діячами української культури або подіями національно-визвольних змагань і лише 18 відсотків – із епохою СРСР, то на Донеччині все навпаки і навіть більше − 90 відсотків пов’язані саме з радянським минулим, тоді як українській культурі, навіть включно з пам’ятками промисловості Донбасу, відводиться лише шість відсотків. Може здатися дивним, але Хмельницька область не надто відрізняється від Донецької – ті самі 90 відсотків пам’яток припадає на радянський період.
Нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбулося 29 листопада 2014 року в одній із виставкових зал музею Івана Гончара у Києві. Інформаційними партнерами конкурсу в Україні були, зокрема, журнал «Пам’ятки України» і газета «Культура і життя». До складу журі входили головний редактор «ПУ» Леся Богослов і заступник директора з творчих питань Національного газетно-журнального видавництва Руслан Онопрієнко.
Окрім авторів десяти найкращих світлин, були відзначені також переможці у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток», «За найкраще фото області», «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток області» для кожної з 27 адміністративно-територіальних одиниць України, а також у двох спеціальних номінаціях − «Найкраща серія фотографій Житомирщини» і «Пам’ятки дерев’яної архітектури України». Загалом дипломи отримали 42 конкурсанти, які перемогли у 56 номінаціях.
Перше місце в національному етапі конкурсу посіла робота одеситів Олександра Левицького і Дмитра Шаматажі «Іллінська церква Свято-Іллінського чоловічого монастиря в Одесі. Розписи головного нефу зсередини». Друге місце посів Юрій Клименко із фотознімком купола і розписів стелі Семінарської церкви (резиденція митрополитів Буковини та Далмації, Чернівці), а третє — Костянтин Брижниченко зі світлиною Святогірської лаври на Донеччині (саме цей знімок став найкращим у світі на думку міжнародного журі).
«“Вікі любить пам’ятки” сьогодні є одним з найважливіших історичних проектів», − каже Дерор Лін, міжнародний координатор змагання. – «Рік за роком волонтери документують сотні тисяч пам’яток спадщини з усього світу та завантажують зображення до Інтернету під вільною ліцензією на користь нинішнього та наступних поколінь. Ці люди виявляють велич різноманітності та культури своїх країн».
Конкурс «Вікі любить пам’ятки» вперше було організовано 2010 року в Нідерландах. Протягом останніх чотирьох років, коли він проходить як міжнародний, на ньому представлено понад 1,1 млн зображень. 2012 року Книга рекордів Гіннесса визнала «Вікі любить пам’ятки» найбільшим фотоконкурсом у світі.
Щоправда, результати 2014 року дещо поступаються попередньому. Так, участь у конкурсі взяло на 11 країн менше, ніж 2013-го, а кількість завантажених фотографій склала 268 667 (72% від досягнення 2013 року (375 160)). Українська найкраща десятка теж мала певні хиби. Святогірська лавра, світлина якої перемогла в міжнародному фотоконкурсі, – представлена у першій десятці України аж двома фотознімками. А Комплекс споруд Хотинської фортеці XIII–XVIII ст., що замикав трійку лідерів 2012 року, нині у дещо іншому ракурсі опинився на четвертому місці. Викликає подив і наявність на перших двох призових місцях композиційно схожих зображень внутрішніх оздоблень церков. У людей, які третій рік поспіль спостерігають за проведенням конкурсу в Україні, об’єктивно виникає запитання: невже у нашій країні обмежена кількість неповторних пам’яток?
Дуже хочеться, аби між національним етапом конкурсу в Україні та міжнародним у майбутньому була цілковита гармонія, щоб конкурс щороку відкривав світові нові унікальні пам’ятки України, а наші фотографи продовжували тримати лідерські позиції у світовому змаганні. Хочеться щоб кожна світлина першої десятки була не просто красивим зображенням, а представляла певний пласт віковічних традицій нашої землі.
Джерела
Бондаренко А.І. Вікі любить пам’ятки: Україна на 1-му місці за кількістю фотографій // «Вікімедіа Україна» − блог громадської організації. – 16.10.2014. – Режим доступу: https://wikimediaukraine.wordpress.com/2014/10/16/wlm_2014_finished/
Бондаренко А.І. «Вікі любить пам’ятки – 2014»: напередодні старту // Культура і життя. – 2014. – 5–11 вересня. − №36 (4608). – С. 14−15.
Букет Є.В. «Вікі любить пам’ятки» − 2012 // Краєзнавство / Науковий журнал. – 2012. − № 4 (81). – С. 185−188.
Букет Є.В. Визначено переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» // Слово Просвіти. – 2013. – 31 жовтня – 6 листопада. – ч. 43 (732). – С. 16.
Букет Є.В. Обмеженість вибору? // Культура і життя. – 2014. – 19–31 грудня. − № 51-52 (4623-4624). – С. 8.
«Вікі любить пам'ятки» – 2012: Фотоальбом / упоряд. Букет Є.В. − К.: Український пріоритет, 2012. – 64 с.
«Вікі любить пам'ятки – 2013: Фотоальбом» / упоряд. Козленко М. В. – К.: ТОВ «ІТЕМ ЛТД», 2014. – 64 с., іл.
Маньковська Р.В. Краєвиди рідної землі. Про партнерську співпрацю краєзнавців і «Вікімедіа Україна» // Краєзнавство / Науковий журнал. – 2013. − № 3 (84). – С. 180–181.
Моторко В.А. Фото з України визнано найкращим у світовому конкурсі «Вікі любить пам’ятки» // Вікі любить пам’ятки / Офіційний сайт фотоконкурсу в Україні. – 23.12.2014. – Режим доступу: http://wikilovesmonuments.org.ua/foto-z-ukraiiny-vyznano-naikrashchym-u-svitovomu-wlm/
Пероганич Ю.Й. Результати конкурсу «Вікі любить пам’ятки» − 2014 в інфографіці від Erik Zachte // «Вікі: медіа і технології» − вільний український блог. – 9.01.2015. – Режим доступу: https://wikiukraine.wordpress.com/2015/01/09/erik-zachte/
Хроболова А. Переможців вітає «Вікі любить пам’ятки» // Культура і життя. – 2014. – 19–31 грудня. − № 51–52 (4623–4624). – С. 8.

Опубліковано в журналі "Пам'ятки України: історія і культура". - 2015. - №3-4. - С. 58-63.

І знову про Вікіпедію)))
jbuket

Про один чудовий концерт
jbuket

Сумні перспективи української освіти в Криму
jbuket

На підтримку ATR
jbuket

Містичні символи анексії Криму
jbuket
#maket_14-15_small-page-006

?

Log in